ЗМІНА ПАРАДИГМИ МЕНЕДЖМЕНТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Сучасна концепція міжнародного менеджменту ТНК та інших форм організації міжнародного бізнесу формується як система активного реагування на виклики глобальної економіки, на нові реалії економічного, соціального і науково-технічного розвитку людства. В основі цієї концепції лежить розуміння того, що світ став надзвичайно динамічним, турбулентним і невизначеним. За таких умов, щоб бути конкурентоспроможними на міжнародних ринках, необхідно вміти передбачати трансформації, швидко на них реагувати і адаптуватися до них заради власних і суспільних інтересів. Завдяки постійній генерації прогресивних технологічних, продуктових і маркетингових інновацій ТНК капіталізують найбільш прибуткові ринки, формують нову філософію і культуру міжнародного менеджменту. Домінуючи на ринках товарів, послуг, технологій, капіталів, управлінських інновацій, ТНК є одними з найбільш впливових суб'єктів світової економіки, а їх менеджмент продукує найбільш ефективні технології міжнародного корпоративного управління. Саме завдяки особливостям менеджменту ТНК і їх ефективній практиці виникло поняття міжнародного менеджменту.
Менеджмент національної і транснаціональної корпорацій відрізняється між собою в основному вмістом предмета дослідження, який визначається сферою реалізації інтересів. Діяльність першої компанії – в межах однієї країни, для другої сфера діяльності – весь світ. Колектив і органи управління ТНК формуються з представників різних країн, тому успішна діяльність менеджменту може здійснюватися за умови ефективного об'єднання різних ціннісних орієнтацій, культур, економічного і ділового поведінки. Ризики і можливості ТНК значно більш багатогранні, тому їх система менеджменту повинна бути більш різноманітною і складною. Ця обставина вимагає певної методології формування системи спеціальних знань і практики їх реалізації. Одне з основних відмінностей міжнародного менеджменту полягає в тому, що його суб'єкт повинен знати національні особливості звички, традиції, моральні принципи місцевого населення, щоб використовувати їх як певну системну мультикультурну цілісність у власних координатах оптимальності і намагатися ефективно нею керувати.
Щодо визначення змісту міжнародного менеджменту, то більшість фахівців дотримуються його тлумачення як процесу застосування управлінських концепцій і інструментів у мультикультурному міжнародному середовищі Завдяки цьому можна отримати певні конкурентні переваги для зміни із відносно монокультурного середовища окремих країн, де функціонує національний уряд, де конкурентні переваги можуть формуватися в ширшому просторі можливостей [1]. Це одна сторона формування конкурентних переваг міжнародної корпорації. Але є й інша, більш значуща – використання глобального економічного простору, диференційованого за наявністю ресурсів і ефективності їх використання. П. Кругман розглядає економічний простір як «абстрактний економічний ландшафт динамічного розподілу ресурсів в залежності від кон'юнктури і їх місцезнаходження». Варто зазначити, що в дискурсі менеджменту, економічний простір є середовищем для прийняття рішень щодо використання ресурсів, їх просторового змісту . Тому необхідно розширити підходи до визначення поняття "міжнародний менеджмент", розуміючи його як комплексний процес управління, що вимагає загального максимального ефекту для ТНК шляхом прийняття та реалізації рішень щодо оптимізації:
 транзакційних витрат на адаптацію менеджменту до особливостей формального і неформального інституціонального контексту ділового життя конкретної країни;
 територіальної структури власного бізнесу в країнах з диференційованою вартістю факторів виробництва і ресурсів, а також з урахуванням особливостей просторової структури ринків і диференціації витрат на збут продукції.
Рішення щодо вибору конкретної країни і локалізації там структурних підрозділів ТНК слід приймати з урахуванням теорії і практики розміщення виробничих об'єктів в просторі (в даному випадку в просторі світових ринків). М. Блауг зазначив, що класична теорія розміщення промислових та інших об'єктів в міжнародному економічному просторі не має зараз завершеного характеру. Робляться спроби розробити нову теорію розміщення економічної активності в глобальному контексті під назвою «нова економічна географія». За дослідження в даному напрямку і за істотний внесок у розвиток теорії міжнародної торгівлі, в 2008 р П. Кругману була присуджена Нобелівська премія [2].

Динаміка розробки нових товарів і їх просування на міжнародний ринок вимагають від компанії перманентного інноваційного процесу функціонування. Проєктування товару, його виробництво і вихід на ринок повинні здійснюватися в єдиному безперервному комплексі. Інновації мають генеруватися по всьому ланцюгу в постійному динамічному режимі, який прогнозує можливі зміни ринку і миттєво реагує на них. Яскравим підтвердженням цього є банкрутство Codak і труднощі Nokia.
Сучасне середовище міжнародного бізнесу надзвичайно динамічне, турбулентне і непередбачуване. На думку П. Друкера, будь-яка сучасна організація повинна бути побудована так, щоб зміни були для неї нормою, щоб вона сама їх провокувала, а не тільки займалася пошуком нових форм і рішень після того, як вони відбудуться [3, с. 23]. Сучасна компанія повинна бути лідером у створенні свого майбутнього, а не тільки керуватися китайською мудрістю – коли віє вітер змін, одні зводять стіни, а інші піднімають вітрила, але і самій піднімати вітер потрібного напрямку.
Процеси глобалізації виявили цікаву закономірність: останнім часом переважна більшість успішних бізнес-проєктів в своїй основі мають не тільки розрахунки, а й інтуїцію. Знижується провідна роль класичних аналітичних ринкових досліджень і прогнозів авторитетних фахівців. Найчастіше достовірно прорахувати економічну ситуацію неможливо, а рішення необхідно приймати швидко. Виникло протиріччя між зростаючою кількістю і складністю проблем, і здатністю людей їх вирішувати. Тому глобалізація – час панування інтуїції. Зростаючі темпи змін вимагають нових підходів до міжнародного менеджменту, в тому числі і до планування і прийняття рішень. Стереотипи «класичного» менеджменту застаріли, вони поступаються місцем новим моделям, заснованим на ймовірності та варіантності, на консенсусі всіх зацікавлених сторін, на розумінні того, що економічні явища і процеси не є детермінованими в часі і просторі, а корпорація – складна відкрита система, реакція якої на зміни в середовищі її функціонування не є однозначною і часто буває непередбаченою.
Особливістю міжнародного корпоративного управління є необхідність прийняття рішень у просторі різних економічних інтересів – глобальних, місцевих та власних. Воно повинно бути націлене на формування балансу бізнес-інтересів різного рівня, з урахуванням обмежень інтернаціонального і національного характеру. Тому в сучасному менеджменті ТНК розробляється нове розуміння практики управління міжнародними економічними процесами за допомогою соціально-політичної взаємодії, в якій «акт взаємодії порозуміння» починає застосовувати функції механізму координації [4, с. 319]. Сукупність комунікативних дій породжується існуючими проблемами і одночасно створює умови для формування механізмів їх вирішення. Тобто, подолання розбіжностей здійснюється через знаходження спільної, що об'єднує локальні проблеми в контексті їх вирішення. Отже, основою для впровадження будь-якої моделі міжнародного корпоративного управління компаніями повинен бути механізм залучення зацікавлених сторін, як необхідні умови для їх стабільної та ефективної роботи.
ТНК намагаються зробити свою організаційну структуру і систему управління чутливою до викликів глобальної бізнес-середовища, вводячи гнучкі адаптивні системи управління, основа яких – постійний моніторинг середовища і варіативне прогнозування з розробкою можливих сценаріїв розвитку подій і оцінки достовірності їх настання. ТНК відходять від прямих централізованих методів міжнародного корпоративного управління.
На початку ХХІ століття сформувалася стійка тенденція відходу від концентрації виробництва і в багатьох випадках вона досягла меж економічної доцільності. Великі компанії продовжують грати роль лідера в світовій економіці, але апробуються оптимальні виробничі та управлінські структури всередині компаній, що дозволяє урізноманітнити організаційні форми ведення бізнесу. Все більше входить в практику об'єднання великого, середнього і малого бізнесу в межах ТНК.
Основою методологічного та практичного розвитку міжнародного корпоративного управління є: визнання людського та інтелектуального капіталу стратегічним ресурсом, а також час переходу на ринок та його розвиток. ТНК слід розглянути, як відкрити систему, в якій відбуватиметься розвиток внутрішнього та зовнішнього партнерства, горизонтальні зв'язки, тиск для формування балансу між діловими інтересами різних рівнів, враховуючи обмеження міжнародного та національного характеру. Сучасними тенденціями стали: децентралізація міжнародного корпоративного планування та управління, прогнозування та планування розвитку міжнародного бізнесу на основі імовірнісного стратегічного аналізу глобального ділового середовища, трансформація міжнародних корпорацій у більшу кількість державних організацій, зростання цін та середніх ТНК.