ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ОСОБЛИВОСТІ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ У СФЕРІ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Анотація

На сьогоднішній день проблеми логістики залишаються актуальними, успішне функціонування будь-якої організації, її конкурентоспроможність безпосередньо залежать від грамотної побудови логістичної системи підприємства. В Україні і за кордоном існують різні інститути, мета яких - застосування наукового потенціалу логістики на практиці. Наприклад, в США працює Американське суспільство транспорту і логістики, в Великобританії - Інститут логістики і управління дистрибуцією, в Іспанії - Центр логістики та багато інших, всі вони входять в Європейську логістичну асоціацію. Крім того, питання логістики широко висвітлюються в таких виданнях, як Production and Inventory Management, Inbound Logistics, Distribution, International Journal of Logistics Management і багатьох інших. Основну ідею сучасної логістики висловив Martin Ashford, Deloitte & Touche [1, с.128]. American Shipper: «Однією з основних характеристик нової економіки буде повністю орієнтоване на конкретного споживача виробництво "на замовлення". Попит споживачів на товар "на замовлення" привів вже до практики поставок "точно в час". Логістика гарантує, що Ви отримаєте потрібний продукт в потрібному місці в потрібний час по "правильній" ціні» [2, с.13].
Вибір ефективних логістичних систем оперативно-виробничого планування та регулювання на промисловому підприємстві повинен виходити з обліку:
• форми власності і реальних перспектив розвитку;
• характеру виробленої продукції і форми кооперування;
• особливостей організації виробництва та спеціалізації цехів;
• типу виробництва і переважаючого руху матеріального потоку;
• варіантів остаточного і проміжного складування;
• методів встановлення планових завдань і розрахунку календарно-планових нормативів;
• застосовуваної тактики регулювання виробничо-господарської діяльності та оцінки результатів роботи.
Для визначення відповідного різновиду типу виробництва на підприємстві слід використовувати коефіцієнт серійності - Кс. Він визначається як відношення загального числа деталей-операцій, які виконуються в даному цеху, до загальної кількості одиниць обладнання в цеху. Як показали численні дослідження, якщо величина Кс виявляється менше 5, тоді виробництво слід віднести до масового. Якщо величина Кс виявляється більшою або рівною 5, але меншою 20, тоді виробництво слід віднести до серійного з наявністю можливих різновидів - дрібносерійне, середньо-серійне, багато-серійне. Якщо величина Кс виявилася більшою або дорівнює 20, тоді виробництво слід віднести до одиничного [3, с.495].
Концепція управління матеріальним потоком кожної конкретної логістичної системи, на нашу думку, повинна бути пов'язана не тільки з типом виробництва і спеціалізацією цехів, а й з встановленням основного об'єкта управління, ступенем децентралізації планової роботи, методологією регулювання і прийняття управлінських рішень, порядком і взаємодією розрахунків по виробничому і оперативно-календарному плануванню, складом і методами визначення календарно-планових нормативів, вибором планово-облікової одиниці [4, c.13].
Значний інтерес із закордонного досвіду ефективного управління матеріальним потоком представляють система JIT ( «точно в термін» або KАNBAN), система MRP, а також їх доопрацьовані різновиди.
Система JIT ( «точно в термін» або KANBAN) націлена головним чином на скорочення одного з основних економічних факторів на промисловому підприємстві - виробничих втрат. При цьому наявність будь-яких складських запасів розглядається як найгірший вид втрат, оскільки це пов'язано зі значними витратами у всіх сферах виробничо-господарської діяльності. Система являє собою якісно новий щабель в організації процесу синхронізації процесів виробництва і матеріально-технічного постачання. Основна мета системи «точно в термін» або KАNBAN - підвищення ефективності виробництва за рахунок скорочення втрат. Е. Хей - визнаний фахівець в області аналізу японських методів підвищення ефективності виробництва - зазначає, що з точки зору японських методів управління, втрати - це все, за винятком абсолютного мінімуму трудових і матеріальних ресурсів, що витрачається на збільшення вартості виробу [4]. Вартість підвищується тільки в процесі обробки, допоміжні ж операції типу зберігання, обліку, сортування, переміщення, контролю вартості не додають, а, навпаки, збільшують витрати, тому повинні розглядатися як втрати. Згідно з деякими експертними оцінками, в стандартному виробництві на промисловому підприємстві деталь знаходиться в процесі машинної обробки лише 5- 10% часу, а решта 90-95% - в процесі транспортування, контролю та очікування обробки. Від 60 до 70% виробничих витрат не пов'язані з процесом безпосередньої машинної обробки, а обумовлені організацією виробничо-технологічної діяльності, плануванням та обліком ходу виробництва, контролем за роботою обладнання і робітників, оцінкою забезпеченості виробництва і т.д. Проведені в різних країнах дослідження показали, що частка витрат на транспортно-складські роботи і постачальницько-збутову діяльність в собівартості промислової продукції становить в середньому 30-40%, а в окремих випадках може доходити і до 50- 70% [5].
Вибір логістичної системи в українській та міжнародній практиці в першу чергу визначається «зрозумілістю» і вартістю впровадження. На сьогодні, системи управління (обліку, планування, вироблення і прийняття управлінських рішень) пропонуються в різних виконаннях, наприклад при оренді програмного забезпечення, розробці «під ключ» впроваджувальних рішень. З таких позицій ключовим фактором, що визначає впровадження тієї чи іншої системи, є ціна відповідного інформаційного забезпечення. Причому витрати на впровадження в кінцевому підсумку можуть бути не виправдані за рахунок наявності безлічі факторів, що не враховані на етапі планування.
Одним з підходів, що дозволяє вирішити цю проблему, у виробничій сфері є модель міжвиробничого споживання. Даний підхід дозволяє оптимальним чином сформувати план реалізації (випуску) і розклад споживання матеріальних ресурсів всередині масштабного промислового підприємства (при цьому можуть бути використані різні моделі, наприклад діаграма Генрі Гантта). Однією зі специфічних особливостей логістичної системи промислового виробництва є те, що до складу собівартості виробленої продукції входить товарна продукція, що реалізується, і напівфабрикати власного виробництва для внутрішнього споживання (надання послуг взаємного виробничого характеру). Тобто результати одного процесу служать ресурсами для іншого.
Тому можна виділити всередині підприємства «постачальників» внутрішніх продуктів або послуг і «клієнтів», що використовують ці продукти або послуги в своїй роботі. У зв'язку з цим виникає можливість розробки і застосування логістичної моделі, яка, характеризуючи міжвиробничі взаємозв'язки, дає можливість визначити оптимальні пропорції виробництва продукції і внутрішнього споживання напівфабрикатів власного виробництва. Такий підхід передбачає взаємозв'язок як структурних підрозділів (цехів, дільниць, виробництв) всередині підприємств, так і підприємств між собою в процесі виробництва напівфабрикатів і товарної продукції, яка реалізується, при будь-якому типі виробництва і спеціалізації, що підкреслює його універсальність.
Даний універсальний підхід дозволяє сформулювати основні критерії вибору логістичної системи управління виробництвом в разі не тільки багатономенклатурного диверсифікованого підприємства, а й формування готового виробу на дрібносерійному і одиничному виробництві, що, в свою чергу, дає можливість оптимальним чином спланувати рух матеріальних потоків логістичної системи промислового підприємства.
Результати дослідження докладних характеристик логістичних систем в ув'язці з особливостями об'єкта управління і підходами з поточного та календарного планування, утримання розрахунок значень календарно-планових нормативів носять універсальний характер і можуть бути використані як рекомендації менеджерами виробництва і фахівцями з оперативного управління в практичній діяльності.