РИТОРИКА СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

Сучасні реалії воєнного стану в Україні вплинули на сприйняття оточуючого світу кожного, хто перебуває в наші країні. Первинність задоволення ключової потреби безпеки сім’ї та держави в цілому пригнітили, природнім шляхом, актуалізацію економічних питань. Проте, визнаючи антигуманність, суперечність, взагалі, розумному та недопустимість існування такого стану для будь-якої країни мусимо відмітити, що такі трагічні обстави навпаки підкреслили наявні вузькі місця в економічні царині нашої держави.

Відмінність сучасної воєнної агресії, на відміну від попередніх, що зазнала Україна включає базову складову інформаційного протистояння, що вплинуло на викривлення свідомості громадян країни-агресора, актуалізувало питання кібернетичної безпеки на всіх рівнях функціонування економіки, змінило стиль та навики спілкування, сприйняття необхідного та достатнього обсягу інформації щодо будь-якого предмету дослідження. Тому, ми можемо сміливо стверджувати, що актуальність питань щодо економічних досліджень, як лежать у площині економічної безпеки шляхом цифровізації, зміни інформаційного поля та пов’язаних  науково-практичних досліджень були і залишаться мейнстрімом пошукових завдань.

З іншого боку, занурення у проблеми інтеграційного характеру України, в сучасних реаліях, виявили ряд недієвих соціально-економічних механізмів, які ми сприймали апріорі стабільними. Зокрема, щодо висунутих програмних завдань виконання Угоди про інтеграцію, які обмежували економічний потенціал нашої країни, вплинули на пріоритетність розподілу коштів на рівні держави, регіонів та, зрештою, підприємств. Відволікання уваги розвитку технологій на боротьбу із корупцією, формування стабільних виробничих автономних ланцюгів на відстоювання можливості приймати участь у торгівельних відносинах на засадах сировинних постачальників. Воєнна агресія показала готовність всього світу підтримати Україні, але потужні евакуаційні потоки людей із України в ЄС, показують, що ступінь соціальної гнучкості та запасу економічної міцності ринку праці теж не є досконалим, а відтік такої кількості працездатного населення із країни, хоч і тимчасово, але також не сприяє формування підвалин стійкості економічного фундаменту нашої країни у післявоєнний час. Дані аспекти соціального напряму, змінюють риторику наукового пошуку економічного напряму що визначення допустимості меж збезлюднення територій у післявоєнний час, виявлення перспективності зайнятих за потребами розвитку відповідних видів економічної діяльності.

Сьогодення підприємців показало, необхідність формування різноактивних подушок безпеки функціонування, які нівелюють навантаження роботодавців у форс-мажорних обставинах. Також, останнім часом, була зменшена наукова увага щодо розвитку логістичних аспектів В Україні, і радше більшою мірою перейшла у площину практичних питань. Але саме запити щодо недосконалості розвитку логістичної сфери приводять до гальмування функціонування суб’єктів господарювання в зонах гострого військового конфлікту, оскільки навіть користуючись порадами Уряду щодо здійснення евакуації підприємств у більш безпечні регіони, підприємці не можуть цього реалізувати саме із-за проблем логістики. Україна наразі має чотири основні логістичні шляхи: залізничний, морський/річковий, трубопровідний та наземний. Але лише наземний залишається дієвим в умовах воєнної агресії, і досить обмежені всі інші із-за небезпеки визначеного переміщення. Ці практичні питання кидають виклики не лише економічні наукові спільності, але й науковцям інших галузей, які мають унебезпечити та сприяти підвищенню ефективності переміщення за будь-яких умов.

Ще одним із аспектів, які ми, можливо, вважали вже для себе вирішеними це відносини роботодавець-найманий працівник, порядок економічної спроможності погашення заборгованостей, гнучкість ринку праці, податкова лояльність, залежність функціонування країни від іншого світу. Ці, та велика кількість інших питань обов’язково постануть перед країною у перші дні оголошення перемоги, Але, як більша кількість країн, які розробляють рекомендації для України щодо програм розвитку не мали на своїй території протистояння військові агресії за останні майже сімдесят років, тому наявні у них економічні механізми розвитку не можуть бути дієвими для нашої країни зараз. І це  викликом, як для наукової спільноти, так і для урядовців, які визначають подальші шляхи спрямування зусиль щодо активізації функціонування економіки, формування потенційних можливостей розвитку та проведення стабілізаційної політики. Кожен рівень функціонування національної економіки, наразі, потребує переосмислення та нового перезавантаження, що не може повторювати шлях ні одної із кран світу, а має лише нашу особливу парадигму, оскільки час її розробки, впровадження та механізми реалізації є досить відмінними від тих, що використовувались півстоліття тому.