ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ КРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Анотація

Одним із ефективних факторів інтеграції України до світових фінансових структур є застосування українськими підприємствами різних галузей господарства і насамперед інноваційних та дієвих фінансових інструментів при залученні ресурсів на світових фінансових ринках. Використовуючи зарубіжний досвід, а саме фінансові механізми та методи, що застосовуються при їх залученні, трансформуючи внутрішні процеси під світові стандарти, підприємства мають можливість отримати доступ до більш дешевих ресурсів на ринках капіталу, ніж ті, які залучаються в Україні, що повинно позитивно вплинути на конкурентоздатність цих установ. Отже вирішення цього питання, по суті, є пріоритетним завданням для вітчизняних підприємств і потребує більш швидкого та рішучого вирішення. Потрібно відмітити, що активність на світових фінансових ринках вітчизняних структур протягом тривалого часу залишатиметься єдиною альтернативою для лідерів українського бізнесу [1]. Їх успіх чи невдача в залученні міжнародних інвестицій залежатиме від чіткої та ясної уяви про особливості та правил гри на міжнародному фінансовому ринку.

В цьому аспекті необхідно прийняти до уваги мобільність міжнародних виробничих потужностей, які пояснюються тим, що сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин характеризується переміщенням виробничих потужностей індустріальних країн у країни, що розвиваються. Мотивом такої закономірності слугує низький рівень заробітної плати, що сприяє заниженню вартості на товари, які виготовляються. Це, у свою чергу, сприяє зростанню виробничих потужностей зокрема, вітчизняної економіки в цілому, що безперечно тягне за собою негативні наслідки – занепад економіки, скорочення виробництва, інфляція.

Тому для подальшого збільшення виробничої потужності країни часто вдаються до такого механізму, як кредитування виробничого сектора. Це призводить до зростання сукупної пропозиції, яке відбувається до тих пір, поки це дозволяє купівельна спроможність населення. У такому випадку існує два критерія, які можуть вплинути на зрушення сукупного попиту – це рівень заробітної плати та дохідність фінансових активів. Перший чинник як правило, є негнучким, і його зростання є повільнішим у порівнянні з інфляцією цін, а другий –.складно використовувати у зв’язку з його залежністю від величини доходу самого споживача. Тому розвиток та стабілізація фінансової системи країни повинна відбувається із врахуванням механізму кредитування виробничого сектору для впровадження інноваційних технологій та розвитку господарчої сфери [2].

На сучасному етапі фінансова система вже не складається виключно з банків: існує широка різноманітність структур, які надають фінансові послуги і опосередковують операції між споживачами і постачальниками різних послуг. Сучасні ринки фінансових послуг часто класифікують на щонайменше три функціонально різнобічні групи: інвестиційні посередники (наприклад, взаємні фонди і менеджери фондів); договірні інститути взаємних заощаджень (наприклад, страхові компанії і пенсійні фонди); депозитарні інститути (наприклад, комерційні банки, фінансові компанії, ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки) [3].

Тому розвиток і стабілізація фінансових механізмів та послуг країни з ринковою економікою, які залежать від ефективного державного регулюванняє вкрай важливим та відповідальним завданням на сучасному етапі розвитку української економіки, зважаючи на важливість її інтегрування у європейську та світову фінансову та економічну спільноту. Враховуючи сучасний рівень інтеграції світових фінансових ринків та їх взаємозв’язків з реальним сектором економіки на національному, регіональному та глобальному рівнях, будь-які прояви дестабілізації можуть мати вагомі негативні наслідки як для окремих виробників так і для національної економіки в цілому.