ВИКЛИКИ ВОЄННОГО ЧАСУ В КОНТЕКСТІ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ

Анотація

В умовах воєнного стану виживання та розвиток бізнесу значною мірою детермінуються здатністю оперативно адаптуватися до нових загроз і викликів. Загострення конкурентної боротьби за обмежені ніші на глобальних ринках створило додаткові виклики для українських компаній. Різке падіння платоспроможного внутрішнього попиту змусило багатьох виробників максимально переорієнтуватися на експорт, що посилило конкуренцію між ними на міжнародних ринках [1].

Одним з найбільших викликів для експортно-орієнтованих підприємств стала деградація логістичної інфраструктури. Блокування морських портів та масштабні руйнування низки ключових залізничних об'єктів унеможливили використання традиційних маршрутів постачання продукції на зовнішні ринки [2]. Компанії змушені були шукати альтернативні канали збуту переважно за допомогою автомобільного транспорту. Проте вантажні автоперевезення також зіштовхнулися з серйозними проблемами через обмежену пропускну спроможність на кордонах, відсутність безпечних транзитних шляхів та складнощі на під'їздах до терміналів. 

Серйозною проблемою також стала втрата людського капіталу через мобілізацію чоловічого працездатного населення до лав ЗСУ, а також міграцію працівників за кордон з метою уникнення безпосередніх бойових дій. Різке скорочення кадрового складу, відтік висококваліфікованих спеціалістів та менеджерів створили ризик руйнування налагоджених виробничих та управлінських процесів на підприємствах [3]. Плинність персоналу посилила небезпеку втрати унікальних компетенцій, розірвання ланцюжків бізнес-комунікацій та порушення командної взаємодії. 

Щоб ефективно протистояти вищенаведеним викликам воєнного часу необхідно:

• по-перше, диверсифікувати логістичні маршрути для експорту продукції. Це передбачає налагодження довгострокових партнерських зв'язків з транспортно-логістичними операторами у сусідніх дружніх країнах, які могли б виконувати роль транзитних хабів для переадресації вантажопотоків українських виробників [2];
• по-друге, створювати креативні цифрові HR-середовища для дистанційного набору, навчання, обміну досвідом та управління залишками трудових ресурсів. Перехід до віртуального робочого простору посилить спроможність утримувати та розвивати людський капітал, запобігти розривам в ланцюжках бізнес-комунікацій та забезпечити безперервність ключових операційних циклів [3];
• по-третє, впровадження проривних продуктових інновацій на засадах діджиталізації та Industry 4.0 з метою підвищення гнучкості виробничих процесів та оптимізації витрат [1]. 

Незважаючи на безпрецедентні виклики, породжені російською збройною агресією проти України, вітчизняні підприємства демонструють неабияку стійкість у прагненні зберегти та посилити свої конкурентні позиції на міжнародних ринках. Головним чинником протидії негативним тенденціям та забезпечення стійкої конкурентоспроможності в нових умовах виступає оперативна трансформаційна адаптація бізнес-моделей компаній до швидкоплинних змін середовища. Опора на цифрові технології та інноваційні операційні підходи, впровадження гнучкої логістики, налагодження віртуальних кадрових екосистем, пошук альтернативних джерел фінансування та переорієнтація на ощадливе виробництво інноваційної дивезифікованої продукції - ось ті ключові детермінанти, що дозволять українським експортерам вистояти, пережити кризу та відновити конкурентоспроможність у глобальному просторі.