ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ. ЗМІНА БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

малого підприємництва, зниження податкового навантаження, спрощення обліку та звітності [1]. Цей режим мав на меті створення сприятливого середовища для самозайнятих осіб, мікро- та малих підприємств, сприяння створенню нових робочих місць і, що важливо, виведення з тіні значної частини економіки, зокрема сфери послуг, роздрібної торгівлі та побутових послуг.
Реформа передбачала, що спрощене оподаткування стане перехідним етапом між неформальною зайнятістю та повноцінним легальним бізнесом. Відсутність необхідності наймати бухгалтера, простота реєстрації та звітності, відносно невисокі ставки податку – усе це мало б зробити малий бізнес офіційним, забезпечити базовий захист працівникам, а державі – ширше податкове покриття. Фактично, ця система стала точкою входу для тисяч підприємців, зокрема в галузях торгівлі, послуг, креативної економіки.
У цьому контексті важливо розглядати спрощену систему оподаткування як складову зміни бізнес-моделей організації діяльності підприємств. Відмова від класичної моделі масштабного підприємства на користь дрібних гнучких структур, що діють через цифрові платформи, дистанційну роботу, проєктне управління – це ознака трансформації сучасного бізнес-середовища. Малий бізнес у новій економіці є не лише інструментом самозайнятості, а й елементом нових типів бізнес-моделей – lean-структур, краудсорсингових сервісів, платформенних екосистем. Саме можливість діяти легально, без надмірного тиску та складнощів, дозволяє цим моделям розвиватися в межах українського правового поля.
Розвиток бізнесу в сучасному контексті часто передбачає перехід між податковими групами, що супроводжується змінами не лише в обліку, а й у самій бізнес-моделі. Наприклад, вихід із 2-ї групи у 3-тю часто збігається з переходом від офлайн-продажів до мультиканального або онлайн-сервісу, масштабуванням команди, запуском нових продуктових ліній. Це зміна в структурі витрат, в інвестиційних підходах, у способах взаємодії з клієнтами. Такий перехід вимагає адаптаційного періоду та впевненості у прогнозованому податковому середовищі.
Особливо складним є перехід з 3-ї групи на загальну систему оподаткування. Це не просто формальне збільшення звітності або необхідність сплачувати ПДВ – це трансформація самої логіки бізнесу. Принципи ціноутворення змінюються: бізнес повинен інтегрувати витрати на ПДВ, облік амортизації, податок на прибуток, що істотно впливає на фінансову модель. Для малого бізнесу, який ще не досяг стійкої операційної прибутковості, такий перехід без «запасу ходу» може обернутися кризою – через зростання собівартості, втрату конкурентної ціни, вимушене скорочення обсягів.
Найгіршим є те, що у разі невдачі бізнес не може просто повернутися назад – ліміти доходів не дозволяють це зробити автоматично. Система не передбачає м’якого реверсу, і тому багато підприємців уникають зростання, зберігають бізнес у межах малого, не масштабують команду і не виходять на нові ринки – бо бояться втратити доступ до простої системи оподаткування. Це гальмує не лише зростання окремих компаній, а й розвиток цілих секторів.
У стабільному середовищі розвиток бізнесу – це перехід від простої форми до складнішої: через накопичення ресурсів, розвиток внутрішніх процесів, диверсифікацію продукту. Але для цього потрібен «розгін» – простір, де підприємець може накопичити досвід, капітал, сформувати команду. Якщо цей простір обмежений податково, знижується сам стимул до розвитку. У розвинених країнах державна політика навпаки – підтримує бізнес у момент переходу: тимчасові пільги, субсидії, менторські програми. В Україні ж – ці переходи надто ризиковані, а тому багато хто їх уникає.
Найбільш показовою в динаміці є третя група ФОП (дивись таблиця 1) [2]. Якщо у 2012 році її річний ліміт становив 3 000 000 грн, що дорівнювало близько 375 000 доларів США і майже 2800 мінімальних зарплат, то у 2025 році цей ліміт складає 9 336 000 грн, але в доларовому еквіваленті це лише близько 226 500 доларів США [3] і 1167 мінімальних зарплат. Тобто, попри трикратне номінальне зростання ліміту в гривні, фактичні можливості ведення діяльності в рамках третьої групи
152
значно зменшилися. Це означає, що бізнес, який у 2012 році міг оперувати в межах $375 тис. обороту на рік і залишатися на спрощеній системі, у 2025 році має на третину менший реальний обсяг, попри значно складніші економічні умови.
Таблиця 1 – Динаміка параметрів спрощеної системи оподаткування для ФОП (1–3 група)
Рік
Група
МЗП, грн
Курс грн/дол
Ліміт доходу, грн
Ліміт у $, орієнт.
Ліміт у МЗП
2012
1 група
1 073
8.00
150 000
$18 750
139.8
2 група
1 000 000
$125 000
932.0
3 група
3 000 000
$375 000
2795.9
2015
1 група
1 218
16.00
300 000
$18 750
246.3
2 група
1 500 000
$93 750
1231.5
3 група
5 000 000
$312 500
4105.1
2020
1 група
4 723
24.00
300 000
$12 500
63.5
2 група
1 500 000
$62 500
317.7
3 група
5 000 000
$208 333
1058.6
2022
1 група
6 500
28.30
1 085 500
$38 364
167.0
2 група
5 421 000
$191 547
834.0
3 група
7 002 000
$247 420
1077.2
2025
1 група
8 000
41.25
1 336 000
$32 400
167.0
2 група
6 672 000
$161 700
834.0
3 група
9 336 000
$226 500
1167.0
Джерело: [4]
Це свідчить про послідовне звуження простору для розвитку малого бізнесу в Україні. В умовах тривалих криз – анексії Криму та початку війни на сході у 2014 році, пандемії COVID-19 у 2020 році, повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році – держава не тільки не розширювала можливості для малих підприємців, а навпаки – фактично посилювала тиск, звужуючи податкові рамки. Скорочення реальних лімітів, зменшення податкового простору та фіскальні ускладнення створюють для підприємців прямі стимули залишатися в тіні, уникати офіційної реєстрації або ж відмовлятися від зростання, аби не перейти в категорію платників на загальній системі з ПДВ та складним обліком [5, 6].
Такий підхід є особливо деструктивним у кризових умовах, коли держава мала би, навпаки, стимулювати малий бізнес як гнучкий та адаптивний сектор, здатний забезпечувати самозайнятість, внутрішню зайнятість та податкові надходження навіть у складні періоди. Умовно кажучи, якби у 2025 році залишили діапазон третьої групи хоча б на рівні 2012 року в еквіваленті МЗП або долара, це дало б можливість багатьом бізнесам зростати офіційно, не втрачаючи пільгового податкового режиму. Натомість ми спостерігаємо, як межі малого бізнесу звужуються, і держава фактично позбавляє підприємців права на розвиток, переводячи їх або в тінь, або в безперспективність.
У довгостроковій перспективі така політика гальмує становлення середнього класу, зменшує податкову базу та збільшує соціальну напругу. Реформа спрощеного оподаткування мала б не тільки залишатися інструментом виживання, а й ставати механізмом зростання. У контексті сучасних тенденцій розвитку бізнесу та менеджменту, а також трансформації бізнес-моделей, ця система мала б еволюціонувати у бік підтримки масштабованих малих підприємств, які не просто виживають, а змінюють структуру економіки, приносять інновації та формують нову архітектуру економічних взаємодій.