ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ НА СТРАТЕГІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Анотація

Прагнення України до інтеграції в Європейський Союз (ЄС) зумовило необхідність проведення комплексних реформ у різних секторах економіки, зокрема у відновлюваній енергетиці. Приведення у відповідність законодавства України до директив ЄС не лише сприяло зближенню нормативно-правової бази, але й також залучило фінансові інвестиції та покращило технологічну співпрацю з іншими країнами. Це має вирішальне значення для стратегічного розвитку українських підприємств у сфері відновлюваної енергетики.
Станом на початок 2024 року загальна потужність об'єктів відновлюваної енергетики в Україні досягла 8 773 МВт, що на 238 МВт більше, ніж у 2022 році. У 2023 році частка ВДЕ, включаючи великі гідроелектростанції, становила 22 % від загального виробництва електроенергії в Україні. У 2023 році обсяг виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) залишився на рівні 8 млн МВт·год. Найбільше зниження виробництва зафіксовано на вітрових електростанціях – на 43 %, тоді як інші види ВДЕ показали зростання від 10 % до 61 %. У серпні 2024 року уряд України затвердив інвестиційний план вартістю $20 млрд, спрямований на збільшення частки відновлюваної енергії до 27 % у загальному енергобалансі країни до 2030 року [1]. Ці дані відображають поточний стан та динаміку розвитку відновлюваної енергетики в Україні, підкреслюючи як досягнення, так і виклики, що стоять перед галуззю.
Європейська інтеграція вимагає гармонізації енергетичної політики України з директивами Європейського зеленого курсу (ЄЗК). В основі ЄЗК лежить декарбонізація та сталий розвиток енергетики, що спонукає Україну до прийняття аналогічних цілей. Потенціал України у виробництві відновлюваних газів, таких як біометан і водень, позиціонує її як стратегічного партнера для досягнення цілей енергетичного переходу ЄС. Тому вже у лютому 2023 року Україна та ЄС уклали Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства у сфері біометану, водню та інших синтетичних газів, спрямований на розвиток та експорт цих відновлюваних джерел енергії. Також у масштабних планах окреслено наступне: декарбонізація, досягнення кліматичної нейтральності нашого континенту, інтеграція ринку, зменшення залежності від імпорту викопного палива, стимулювання економічного відновлення [2]. Такі угоди сприяють прийняттю узгодженої з ЄС нормативно-правової бази, що підвищує зокрема конкурентоспроможність українських підприємств відновлюваної енергетики, а також стимулюють економічне зростання шляхом енергетичної диверсифікації у загальному.
Інтеграція з ЄС також передбачає модернізацію енергетичної інфраструктури України відповідно до європейських стандартів. Важливим кроком стала синхронізація української електромережі з Європейською мережею операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E) у 2022 році. Ця інтеграція полегшує торгівлю електроенергією між Україною та країнами ЄС, сприяючи енергетичній безпеці та стабільності ринку. Крім того, децентралізація виробництва енергії за рахунок відновлюваних джерел, таких як вітер і сонце, підвищила стійкість до зовнішніх збоїв, оскільки ці системи є менш вразливими до централізованих атак [3].
Європейська інтеграція залучила значну фінансову підтримку для відновлюваної енергетики України. У 2024 році ЄС виділив 1,4 млрд євро у вигляді гарантій та грантів на ремонт, реконструкцію та розвиток енергетичної інфраструктури України, включаючи проєкти з відновлюваної енергетики. Крім того, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) планує виділити близько 1 млрд євро у 2025 році на допомогу у відновленні пошкодженого війною енергетичного сектору України та підвищення енергетичної стійкості [4]. Ці інвестиції дозволять підприємствам відновлюваної енергетики розширити свою діяльність за рахунок впровадження передових технологій та збільшення виробничих потужностей.
Незважаючи на переваги євроінтеграції, проблеми залишаються у самій країні (див. табл. 1).
159
Таблиця 1 – Виклики для підприємств відновлювальної енергетики
№
Викликики
Характеристика
1
Пошкодження інфраструктури
Енергетичні об’єкти є однією з основних цілей ворога, що призводить до нестабільності енергопостачання та необхідності постійних зусиль з реконструкції
2
Прогалини в політиці та регулюванні
Приведення енергетичного сектору України у відповідність до правових та екологічних стандартів ЄС вимагає далекосяжних реформ. Однак фрагментарне регулювання, бюрократичні затримки та непослідовні механізми стимулювання продовжують перешкоджати довірі інвесторів
3
Фінансові обмеження
Розвиток відновлюваної енергетики є капіталомістким. Через обмежений доступ до внутрішнього фінансування та політичні ризики, що відлякують деяких іноземних інвесторів, фінансування залишається недостатнім
4
Технологічна залежність
Сектор відновлюваної енергетики України все ще значною мірою залежить від імпортних технологій та досвіду, що підвищує вразливість до перебоїв у ланцюжку поставок
Джерело: сформовано авторами.
Для помʼякшення цих викликів та прискорення стратегічного розвитку сектору відновлюваної енергетики України в умовах інтеграції до ЄС рекомендуються наступні заходи:
– прискорити прийняття узгодженої з ЄС політики у сфері відновлюваної енергетики;
– забезпечити прозорі системи аукціонів для проєктів зеленої енергетики;
– гармонізувати природоохоронне законодавство та спростити процеси ліцензування;
– сприяти співпраці між урядом, приватними інвесторами та міжнародними інституціями;
– використовувати інструменти змішаного фінансування для зменшення інвестиційних ризиків та залучення приватного капіталу;
– підтримувати науково-дослідні розробки в галузі сонячної, вітрової та біоенергетики через співпрацю між університетами та промисловістю;
– заохочувати місцеве виробництво компонентів ВДЕ для зменшення залежності від імпорту;
– інтегрувати рішення з раціонального зберігання енергії для забезпечення гнучкості та стабільності;
– сприяти розвитку ефективного розподілу енергоресурсів по всій території країни для посилення енергетичної безпеки;
– розробити інструменти зниження ризиків, щоб знизити вартість капіталу;
– використовувати усі можливі інструменти фінансування ЄС та міжнародні фінансові інструменти для «зеленого» переходу.
Ці рекомендації необхідні не лише для невідкладного відновлення енергетичної інфраструктури України, але й закладають основу для довгострокового сталого розвитку відповідно до Європейського зеленого курсу. Європейська інтеграція має безпосередньо значний вплив на стратегічний розвиток підприємств відновлюваної енергетики в Україні, сприяючи узгодженню нормативно-правової бази у даній сфері, залученню додаткових інвестицій, модернізації інфраструктури, перегляду підходів до управління та розширенню ринкових можливостей. Хоча виклики залишаються, подальша співпраця з ЄС та дотримання стратегічних рекомендацій можуть позиціонувати Україну як ключового гравця в європейському секторі відновлюваної енергетики.