РОЛЬ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТІЙКОСТІ ПРОЄКТНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ПІД ЧАС КРИЗИ

Анотація

Сучасний бізнес функціонує в умовах високої турбулентності, спричиненої геополітичними конфліктами, економічними шоками, енергетичними кризами та технологічними трансформаціями [1; 2]. Кризи перетворюються з тимчасових загроз на постійний фактор середовища, а стійкість (resilience) проєктної та інноваційної діяльності стає визначальним елементом виживання й конкурентоспроможності підприємств [3, c.91]. За даними PwC Global Crisis and Resilience Survey 2024, 95 % керівників компаній очікують щонайменше однієї серйозної кризи протягом найближчих двох років. Корпоративне управління в таких умовах виходить за межі традиційного compliance і стає стратегічним інструментом, що забезпечує адаптивність, continuity інноваційних проєктів та перетворення ризиків на конкурентні переваги [1, c.48].
Вагомі теоретичні розробки ролі корпоративного управління в забезпеченні стійкості бізнесу в кризових умовах представлені в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед них — О. Романенко, Л. А. Некрасова, О. В. Комеліна, В. М. Мацука, О. Попело, І. Павловська, В. Малиш, а також іноземні автори П. П. Олівейра, О. Річчі, С. Боккалєтті та інші. Зокрема, О. Романенко обґрунтовує стратегічну роль корпоративної інтеграції як драйвера інноваційного розвитку в умовах нестабільності [1, c.369]. Л. А. Некрасова та Л. Г. Дмітрієв досліджують інструментарій стратегічного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств у цифровізації [2]. О. В. Комеліна акцентує увагу на сучасних інноваційно-інвестиційних механізмах сталого розвитку. О. Попело та В. Малиш розглядають управління інноваційно-інвестиційними ризиками в контексті економічної безпеки. Р. Р. Oliveira (2025) підкреслює, що корпоративне управління відіграє ключову роль в організаційній стійкості під час кризи, сприяючи адаптації та трансформації бізнес-моделей [3, c.91]. O. Ricci (2024) доводить, що компанії з високими ESG-показниками менше постраждали від енергетичних обмежень під час російсько-української війни [4].
Корпоративне управління забезпечує стійкість проєктної та інноваційної діяльності через кілька ключових механізмів. По-перше, воно створює баланс інтересів стейкхолдерів і ефективний risk oversight, що дозволяє швидко ідентифікувати та мінімізувати загрози [1, c.370. По-друге, інтеграція ESG-принципів у систему корпоративного управління суттєво підвищує resilience: сильна governance-складова зменшує ймовірність банкрутства та покращує доступ до капіталу навіть у кризових умовах [4]. По-третє, сучасні інструменти (agile boards, data-driven decision-making, інтеграція кризового менеджменту в роботу ради директорів) дають змогу оперативно адаптувати портфель проєктів, перерозподіляти ресурси та підтримувати інноваційний процес. Дослідження показують, що підприємства з високим рівнем корпоративного управління демонструють на 25–40 % вищу стійкість інноваційних проєктів порівняно з компаніями зі слабким governance [2; 3, c.92].
Для зовнішньої та внутрішньої діяльності підприємств характерні специфічні ризики, що суттєво відрізняються від ризиків стабільного середовища. Основними ризиками проєктної та інноваційної діяльності в кризових умовах дослідники вважають: політичні (санкції, геополітична нестабільність); економічні (коливання валютних курсів, інфляція, обмеження фінансування); логістичні (перебої в ланцюгах постачання, енергетичні кризи); технологічні (кібератаки, втрата інтелектуальної власності); соціальні (втрата кадрів, зниження мотивації команд) [1; 5]. Для зниження цих ризиків корпоративне управління застосовує чотири рівні стратегічної інтеграції: діагностичний, превентивний, адаптивний та трансформаційний [2].
Практика українського бізнесу під час повномасштабної війни яскраво ілюструє ефективність корпоративного управління як інструменту стійкості. Група «Метінвест» за три роки війни інвестувала понад $910 млн у виробництво та енергонезалежність, що дозволило зберегти ключові інноваційні проєкти навіть за умов постійних обстрілів [5. Компанія спрямувала на допомогу країні понад 3,1 млрд грн і продовжила реалізацію проєктів модернізації. ТОВ «Нова пошта» у 2022 році, коли обсяги відправлень впали до 2 % від довоєнних, швидко адаптувала модель: розширила мережу відділень і поштоматів, впровадила автономні поштомати з акумуляторами, що працюють без електрики та
215
інтернету. Компанія доставила понад 42 тис. тонн гуманітарної допомоги, відновила 85 % довоєнного обсягу та продовжила інноваційні проєкти (розвиток терміналів, цифрова логістика) [5, c.100]. Міжнародний досвід (Microsoft, Toyota) також підтверджує: трансформація корпоративного управління в бік resilient governance забезпечує continuity інноваційної діяльності навіть під час глобальних шоків [3; 4].
У таблиці 1 наведено класифікацію механізмів корпоративного управління за рівнем забезпечення стійкості проєктної та інноваційної діяльності.
Таблиця 1 – Класифікація механізмів корпоративного управління за рівнем забезпечення стійкості проєктної та інноваційної діяльності.
Рівень
Механізми корпоративного управління
Приклади компаній
Очікуваний ефект
Діагностичний
Комплаєнс, картування ризиків (risk mapping), PESTLE- та SWOT-аналіз
—
Ідентифікація до 90 % ключових ризиків
Превентивний
Інтеграція ESG-принципів, хеджування ризиків, страхування
Toyota
Зниження фінансових втрат на 15–50 %
Адаптивний
Agile-інструменти управління, сценарне планування, гнучкі команди
Nestlé, Кредобанк
Зменшення перебоїв у реалізації проектів на 20–35 %
Трансформаційний
Resilient governance, ERM (Enterprise Risk Management), інтеграція кризового менеджменту
Microsoft, Метінвест, Нова пошта
Підвищення інноваційної стійкості на 25–40 %, розвиток crisis-driven innovation
Джерело: розроблено авторами
Отже, корпоративне управління є стратегічним драйвером стійкості проектної та інноваційної діяльності підприємств у кризових умовах [1; 2]. Воно забезпечує не лише виживання, а й активний розвиток бізнесу шляхом перетворення криз на джерело конкурентних переваг [3, c.91]. Для українських підприємств особливо актуальним є посилення ролі ради директорів у risk management та інноваційній стратегії, інтеграція ESG-принципів у систему корпоративного управління, розвиток agile-підходів до портфеля проектів та поєднання інструментів кризового менеджменту з інноваційним розвитком [4; 5].
Таким чином, трансформація корпоративного управління в бік resilient governance стає необхідною умовою забезпечення стійкості проєктної та інноваційної діяльності підприємств під час кризи та запорукою їхнього довгострокового конкурентного розвитку в умовах глобальної нестабільності [1, c.370].